Поезія Лесі Українки – невід’ємна частина золотого фонду світової літератури. Її ліричні вірші дивовижної глибини і сили, драматичні поеми, пройняті вірою в духовну велич людини і світле майбутнє людства, епічні поеми, натхнені палким вогнем і всепереможною любов’ю до Батьківщини, належать до найвищих здобутків української поезії.
Сказавши вагоме слово у прозі, публіцистиці, перекладах, письменниця найповніше виявила свій велетенський талант у поезії – спочатку в ліричній та ліро-епічній, а потім і в драматичній.
Поетеса прагне стати піснею, щоб вільно літати по світу, вона закликає свою пісню стати прудкою чайкою, яка не боїться загинути в морі. Вона готова вийти одна у чистеє поле і помірятися силою з бурею, відчуваючи, що в її душі грає весняна снага. Сили і впевненості в цьому надають їй переможні досвітні огні, що прорізали нічну пітьму.