Літературне знайомство від бібліотеки Хортицького району

Поділитись

До Вашої уваги - літературне знайомство від бібліотеки по вулиці Василя Сергієнка, 11 (Хортицький район) з американською поеткою Луїзою Глюк – лауреаткою Нобелівської премії з літератури 2020 року.

Шведська королівська академія наук оголосила ім’я лауреата Нобелівської премії з літератури 2020 року. Премію отримала американська поетка Луїза Глюк «за її безпомилковий поетичний голос, який суворою красою підносить індивідуальне існування до масштабів Всесвіту». Її тексти безжальні, і це та якість, яка властива справжньому мистецтву. Воно немов наводить нашу внутрішню оптику на граничну різкість.

Її поезія поки що не перекладена на українську мову. Для американської культури 77-річна поетка - знакова фігура.

Луїза Глюк народилася в Нью-Йорку в 1943 році. Її перша збірка «Firstborn» («Немовля») вийшла понад пів століття тому та відразу отримала премію Американської академії поетів. За свою кар’єру Глюк видала 14 поетичних збірок та отримала низку нагород. Зокрема, у 1993 році поетеса здобула Пулітцерівську премію за книжку «The Wild Iris» («Дикий ірис»). Також Глюк є лауреаткою Національної премії США за поезію (National Book Award for Poetry) і Національної премії від книжкових критиків (National Book Critics Circle Award). Вона отримала Національну гуманітарну медаль та Премію Боллінгена.

Глюк є професоркою в Єльському університеті. Вона також працювала викладачкою у Стенфордському та Бостонському університетах.

Центральна тема творчості Луїзи Глюк — дитинство, сімейне життя, стосунки у родині. Авторка «черпає натхнення з міфів і класичних творів, мотиви з яких присутні у її більшості робіт».

У 2003 році Глюк була офіційною поеткою США. Цей титул щорічно призначається головою Бібліотеки Конгресу США.

Луїза Глюк стала шістнадцятою жінкою в списку нобелівських лауреатів з літератури.

Луїза Глюк «Дикий Ірис»

Тоненька книжечка, яка створює сильне враження. Сприйняття монологів досить складне, але поезія незвичайно тонка та містична. Жінка працює в саду. З'ясовує стосунки сама з собою, зі світом, з чоловіками, з Богом. Кажуть квіти. Кожен своє. Каже Бог. І жінка, звичайно. 54 монологи.

Голоси несуть різні новини, різне знання про світ, часом гостро суперечать один одному, але часом їх нелегко розрізнити. Тільки монологи - оповідач відсутній. Поліфонічна поема. Час тече від ранку до ночі, від весни до осені, від народження до смерті. Краса і трагізм життя. Позаконфесійна містика без підвищених букв. Тонкий психологізм. Стилістична простота.. «Дикий Ірис»,  на думку критиків, краща її книга, відзначена Пулітцерівської премією.

Уривок з книги можна читати за посиланням: http://dx.ua/IUYMT

Відгуки 0

Залиште свій відгук