19 січня християни відзначають свято Водохреща

19 січня українці відзначають свято Водохреща, Водохреще, воно ж Хрещення Господнє або Богоявлення, що завершує зимові святки, тобто свята різдвяно-новорічного циклу.

Воно є одним із найбільших християнських свят. Цього дня люди по всьому світу згадують важливу подію в житті Ісуса Христа – його хрещення в річці Йордан.

Святкування Хрещення Господнього розпочинається вже 18 січня ввечері. В цей час у храмах правлять служби та освячують воду віруючих. У Водохресний святвечір готується голодна кутя, а сім'я збирається за святковим столом із появою на небі першої зірки.

На 19 січня також освячують воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі двір, криниці та домашніх тварин. Віряни використовують її впродовж усього року як ліки на випадок хвороби. Дівчата ж намагалися умитися водохресною водою, щоб зберегти красу.

Освячення води відбувається не лише в церкві, але й на берегах річок, струмків, озер. Для цього ще напередодні прорубують  ополонку у формі хреста. А вирубаний великий хрест встановлюють вертикально поруч із ополонкою. 

Там же на водоймах проходять водохресні купання. Занурення в ополонці символізує очищення від гріхів – люди вірують, що вода на Водохреще набуває цілющих властивостей. Здавна вірили, що хворі зможуть одужати від води під час купання.

Свято Водохреще увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займали обряди, пов'язані з водою. Обряди купання, обливання, збирання роси й т. ін. дуже старі й різноманітні.

Дехто купається, не вкладаючи релігійний сенс. У такому випадку купання - спосіб випробувати себе та влаштувати незвичайну розвагу.

Хай там як, але йорданські купання вже давно стали масовим явищем в Україні. Проте чи завжди існувала ця традиція?

Етнографічні записи ХІХ - раннього ХХ століття повідомляють, що "програма" традиційного святкування останнього великого "празника" виглядала так.

Ввечері напередодні Водохреща традиційно накривали стіл із третьою кутею. Її називали голодною, бо вечеря не така багата, як на попередні свята. А ще це остання можливість поколядувати й поворожити.

Після завершення вечері був поширений звичай розстрілювали кутю з рушниць або проганяти кутю за допомогою іншого ритуального шуму. Запорозькі козаки подекуди вносили свої нотки до цього святкування, додаючи стріляння з гармат та іншої зброї. При цьому вигукували: "Іди кутя з покуття, а узвар на базар".

На Гуцульщині та на Подніпров'ї існував звичай виходити з рушницями і до ополонки.

Етнограф Яків Новицький так описував у 1870-х роках святкування на Запоріжжі: "На другий день, на Водосвяття, йдуть, бувало, до Дніпра і пушки з собою везуть. Як тільки попи почнуть хрест вмачати в воду, то вони й палять з пушок".

На ранок громада йшла до водойми, де напередодні вирізьблювали хрест. У багатьох регіонах, наприклад, на Поліссі й на Полтавщині, хрест поливали буряковим квасом. Окрім цього, подекуди його прикрашали стрічками, хвойними гілками й сухоцвітом. Так само могли оздоблювати й межі ополонки.

Побутувало вірування, що, коли священник занурює хрест в ополонку, чорти вистрибують на берег і чим довше вони тут побудуть на поверхні, тим більше їх згине. Така інтерпретація пояснюється уявленнями про пекло, де завжди страшна спека. Тому вважалося, що під час холодів на Водохреща чорти мусять замерзнути.

У багатьох місцевостях стріляли якраз із першим зануренням хреста до води. Дослідник Іван Манжура описував Водохреща на Нижньому Подніпров'ї: "місцеві стрільці із різнокаліберної зброї б'ють чорта, який, вигнаний з ріки силою зануреного в неї хреста, шукає спасіння у просторі. Натовп підлітків, що стоїть позаду стрільців, в цей самий час випускає масу голубів".

Останні символізували Святого Духа.

Вірили, що чорти залишаються на землі доти, доки котрась із жінок не прийде прати білизну до річки. Тоді нечисть може вернутися до води.

Як пише етнограф Олекса Воропай, старші жінки забороняли своїм донькам і невісткам прати білизну ще тиждень після Йордані, "щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів".

Інші ж просто пояснюють заборону прати якраз тим, що вода в цей час вважається святою. У деяких регіонах заборонялося прати на річках ще до шести тижнів після свята.

Йорданську воду підливали в колодязь, щоб і там не водилося нечисті.

"Гаразд, з пранням зрозуміло, а що з купанням?" - спитаєте ви. Пірнання до ополонки раніше дійсно не було загальноприйнятим звичаєм. Проте для окремих категорій ритуальне купання було важливим етапом очищення. І стосувалося це в першу чергу колядників і ряджених. І ось чому.

Період різдвяно-новорічних свят зберігає залишки дохристиянського святкування дня зимового сонцестояння - народження нового божества сонця у найкоротшу ніч. Вірили, що в цей час межа між світом людей і потойбіччям стає тоншою.

Звідси уявлення, що душі померлих предків можуть прийти у гості. Звідси така концентрація ворожінь на долю й майбутній врожай, звичаї ставити додатковий посуд для померлих на Різдво, обережне й шанобливе ставлення до колядників і ряджених. Адже вдягаючи маски й костюми, вони тимчасово ховали свої "людські" риси.

Для носіїв традиційної культури колядники ставали символічними потойбічними гостями, посланцями, від яких залежить добробут і здоров'я родини в наступному році. А ще маски - це тисячоліттями перевірений спосіб обманути смерть.

Тож коли закінчувався цикл різдвяних святок, ряджені мали символічно повернутися в свою "людську" подобу. Для цього їм влаштовувалося купання на Водохреща. Таке купання зафіксоване дослідниками на різних слов'янських територіях. В українців цей звичай найдовше зберігався на Північній Буковині й Подніпров'ї.

Обов'язково мали умитися дівчата. Деякі приносили воду додому, вмивалися там, кладучи до мисок намисто або кетяги калини, щоб обличчя було красним, тобто красивим і рум'яним.

Поступово традиція не просто умиватися, але повністю опускатися у воду, розрослася по всьому пострадянському простору. Впродовж 2000-х років купання стало масовою українською традицією, і сьогодні вже важко уявити без цього наше Водохреща. Традиції оновлюються, доповнюються та наповнюються новим сенсом.

 А на завершення ми поділимося з вами деякими прикметами у цей день!

Якщо погода морозна і сонячна, то літо буде посушливим, а урожай невдалим. Якщо, навпаки, похмура і багата на опади, то літо буде теплим, дощовим і вдалим на врожай.

Якщо небо чисте, а зірки яскраві, то домашнє господарство значно розростеться з’явиться потомством.

Якщо в цей день на вулиці страшна завірюха і поземка, то бджоли будуть давати особливо лікувальний мед.

Сватання на хрещення обіцяє довге і щасливе сімейне життя.

Сни, побачені в ніч на Хрещення Господнє, вважаються віщими.

Якщо в цей день плакати - то плакати доведеться весь рік. Лаятися з кимось також заборонено.

У Водохресну ніч відкриваються небеса до прохань людей. Якщо про щось помолитися, то прохання обов’язково збудеться.

Якщо молода дівчина вийде на вулицю у Водохресний ранок і зустріне молодого хлопця, то вона в цьому році вийде заміж.

Той, хто прийме хрещення в день Святого Богоявлення, проживе довге і щасливе життя.

Нехай це свято принесе добробут, спокій, вдачу, добрих друзів, гарні враження, веселі моменти та міцне здоров'я кожному!