Бібліотека для дорослого населення №14 згадує страшну трагедію під назвою «Чорнобиль»

Бібліотека для дорослого населення №14 (вул.Полякова, 5 Шевченківський район) пропонує вшанувати пам’ять про страшні події під назвою «Чорнобиль», які сталися 26 квітня 34 роки тому.

Колись самовпевнена у своїй непереможності у світі природи людина у 1986 році розгублено згадала, що відомий вислів англійського вченого Френсіса Бекона « Знання – це сила…» має продовження, яке ніхто не згадує: «…наука – чудовисько». Чудовисько під назвою «мирний атом» довго дрімало.

Сталася трагедія, яка катастрофічно змінила наше життя, наше здоров’я і наше уявлення про науково-технічний прогрес та його роль у житті людства.

Провідні радянські вчені запевняли про абсолютну надійність атомної енергетики, стверджуючи, що  небезпеки від неї не більше, ніж від самовара. І хто ж міг подумати, що станеться одне з найстрашніших техногенних катастроф в історії людства! Хоча директор ЧАЕС Віктор Петрович Брюханов на початку 1986 року занепокоєно звертався до уряду: «Ми надіємось, що більше уваги буде звернено на надійність та безпеку атомної енергетики і особливо нашої Чорнобильської станції. Це є найважливішим для нас».

Намагався розповісти про страшні наслідки аварії та з першого дня допомагав ліквідувати трагедію академік Валерій Олексійович Легасов. Через рік після Чорнобильської катастрофи він захворів на рак крові і наклав на себе руки, перебуваючи у депресивному стані від почуття провини вченого перед людством.

Страшні події Чорнобиля відображено у творах багатьох письменників та журналістів.

Пропонуємо читачам книги В.Яворівського, І.Драча, С.Алексієвич, С.Трохима, Є Гуцала, в творчості яких розкривається тема Чорнобильської трагедії. Не можна також не згадати документальну повість Леоніда Даєна "Чорнобиль – трава гірка". Книга написана у 1988 році і розповідає про Героя Радянського Союзу, начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова та його товаришів-пожежників, які першими гасили пожежу на станції.

Але найпершим художнім твором, який намагався донести, що ж саме трапилося 26 квітня на ЧАЕС, стала п’єса «Саркофаг» Володимира Губарєва, журналіста, письменника, драматурга, який безпосередньо був на місці аварії. Вона вийшла у 1987 році і була поставлена у багатьох театрах світу.

Що ж стосується сьогодення, то звертаємо вашу увагу на нову книгу від американського історика, директора Гарвардського українського наукового інституту Сергія Плохія «Історія катастрофи» (Plokhyy Serhii Chernobyl. The Historiy of a Nuclear Catastrope). За цю книгу автор отримав найпрестижнішу британську літературну премію в жанрі нехудожньої літератури (нон-фікшн) − Baillie Gifford Prize. Лауреатом цієї нагороди свого часу став турецький письменник Орхан Памук.

За словами самого автора, публікація є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху аж до закриття станції в грудні 2000 року. Закінчується вона розповіддю про спорудження нового саркофагу над пошкодженим реактором у травні 2018 р. На думку New York Journal of Books, «ця книга може стати остаточною і завершеною історією катастрофи».

Книги у бібліотеці поки що немає, та ми її  дуже чекаємо. З чудовим детальним оглядом твору можна познайомитися за посиланням http://uamoderna.com/event/kravec-plokhyy-chernobyl

І нехай пам'ять про страшні квітневі дні 1986 року не зникне зі свідомості людства. Адже подібна загроза існує і до сих пір.