Цікава розповідь про мистецьке життя нашої країни від дитячої школи мистецтв №4
Дитяча школа мистецтв №4 в рамках проєкту «UA:стиль» підготувала сьогодні для вас цікаву розповідь про мистецьке життя нашої країни.
Україна традиційно багата на мистецьке життя. Тут творили відомі у всьому світі скульптори та живописці, композитори писали безсмертні музичні твори, письменники творили світові шедеври, а в містах та селищах постійно лунала музика просто на вулицях. Музика, що часто випереджала свій час та епоху. Україна – одна з наймузичніших та найспівучіших націй у світі. Саме про це нам говорять полотна відомих українських художників.
Професійна музична діяльність в Україні межі XVII-XVIII століття загалом була пов’язана з так званими співацькими школами, де свій творчій шлях розпочинав Дмитро Бортнянський (1751−1825) — композитор, який на тлі знищення української державності зміг зберегти традиції рідної культури та втілити їх в багатьох своїх творах.
Так само, зберегти національну свідомість зміг і Семен Гулак-Артемовський (1813−1873), сьогодні відомий багатьом як автор першої української комічної опери «Запорожець за Дунаєм».
Продовжуючи огляд мистецьких подій неможливо обійти тему створення головної для нашої держави мелодії та її автора. Михайло Вербицький (1815−1870), автор музики до гімну України (1864).
Багато українських митців та меценатів в кінці ХІХ століття задумуються над створенням професійних навчальних закладів на теренах нашої держави. Микола Лисенко (1842−1912), повернувшись після навчання в Лейпцизькій консерваторії, вирішує створити першу в Україні національну музично-драматичну школу (1904), яка працювала у програмному режимі вищих мистецьких навчальних закладів.
Пізніше просвітницьку діяльність продовжить Рейнгольд Глієр (1874−1956), який у 1913 році очолив Київську консерваторію. Пам’ятаючи про співучість української нації, Р. Глієр розширює навчальну програму, відкриваючи клас співу, з метою створити в Києві найкращу оперну школу.
У ті ж самі 60-ті роки в напрямку нової фольклорної хвилі свою професійну діяльність розпочав інший, дуже відомий сьогодні в країні композитор і музикознавець Мирослав Скорик (1938).
І це тільки невеликий перелік найвідоміших видатних музичних діячів України.
Творчість сучасних композиторів, таких як Олександр Гоноболін,
Чи може бути музика модною? Звісно! Особливо, якщо вона створена талановитими композиторами. Їхні надзвичайні мелодії майже самі вриваються до душі і серця кожного і ще довго не відпускають.
Заслужена артистка України Леся Горова – жінка з великим серцем, де окрім таланту живе ще багато любові – до України.
Слова її пісень вражають духовністю та глибоким осмисленням нашого життя.
Ірина Кириліна – тендітна, невисока, майже дівочої статури композиторка, яка написала багато оригінальних музичних творів і мала популярність серед виконавців як естрадних, так і класичних.
Писала “серйозну” музику, а також пісні для багатьох відомих естрадних виконавців – Лілії Сандулеси, Іво Бобула, Павла Зіброва, Віталія Білоножка, Оксани Білозір, Ніни Матвієнко та інших.
Наталія Михайлівна Май — автор, композитор і виконавець, заслужена артистка України. Пісні Наталії Май пронизані любов'ю до рідної землі, вони світлі, прості і по-дитячому добрі. А ще ці пісні піднімають настрій, лікують душу і дарують надію на краще. ЇЇ пісні з задоволенням слухають і співають на заході й на сході України. Для пісень Наталії Май немає кордонів. Вони мають прихильників серед українців Канади, Англії, Італії, Америки та інших країн світу. А в Іспанії "Мамину сорочку" називають гімном української діаспори.
Квітка Цісик — відома американська блюзова і оперна співачка українського походження, голос якої зачаровував весь світ. Її пісні ніколи не підсилювала могутня техніка, не супроводжував оглушливий оркестр, Квітка жодного разу не співала під фонограму. Пісня лилася з душі, яка через океан говорила з Україною…
Її приголомшений за красою тембр та неперевершене виконання українських народних і популярних пісень швидко стали модними в Україні. За часів Радянського Союзу її голос був заборонений. І лише в останнє десятиріччя приголомшені її щирим талантом українці почали вшановувати її пам'ять і знімати про неї фільми.
Донька повоєнних емігрантів із Західної України, Квітка народилася і все своє життя жила в Америці. Її добре знали в шоу-бізнесі. Як вокалістку Квітку навперебій запрошували джазові, поп- і рок-зірки: Роберта Флек, Карла Саймон, Майкл Болтон… Вона допомагала Квінсі Джонсу – кращому продюсерові-аранжувальнику Америки, який відкрив феномен Майкла Джексона. До речі, з майбутнім королем поп-музики Квітка часто співала в хорі.
Проте в душі Квітка завжди залишалася українкою і сумувала по своїй етнічній батьківщині. Постійно випробовувала потребу щось зробити для неї. “Я всім розповідала, яка в Україні красива, мелодійна музика і народ співучий. Але не було жодного запису, зробленого на професійному рівні. І я зрозуміла, що повинна записати українські пісні. Не тільки для своїх друзів – для всіх українців. Це був би такий подарунок. Я мріяла, що в Україні мене почують…”
Виконання Квітки Цісик бездоганне: жодної фальшивої ноти, жодного невдалого вокального прийому, форсованого звуку або невиправданої змістом зміни настрою. Просто спів, який бере за душу.
«Аранжування для першого альбому робив великий професіонал і мій товариш Джек Корнер», – розповідала Квітка. – «Він музикант і композитор, але нічого не чув про Україну. Тепер знає про неї дуже багато. До кожного твору Джек відносився дуже відповідально: щоб не змінити його, не зробити американським, а залишити неповторний український мелос. Всі пісні я спеціально перекладала йому англійською мовою. Він так хотів зрозуміти й відчути зміст». Епіграфом до другого альбому стали слова: “Ця збірка пісень – бажання мого українського серця вплести радісні нотки в розпатлане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу”…
Завдяки професіоналізму, відкритому характеру і щедрим гонорарам Квітка зібрала для запису альбомів кращих студійних музикантів Нью-Йорка. Фортепіанну партію виконувала старша сестра співачки. В результаті – два альбоми, яким немає рівних в українській легкій музиці. У 1990 році обидва диски було номіновано на “Греммі”.
Слухайте УКРАЇНСЬКЕ! Пишайтеся УКРАЇНСЬКИМ! Бережіть УКРАЇНСЬКЕ!