Цікава розповідь від бібліотеки Вознесенівського району (проспект Соборний, 173) до 130 - річчя від дня народження Павла Тичини: життя та творчість поета

Поділитись

23 січня виповнилось 130 років від дня народження Павла Григоровича Тичини – одного із найвизначніших поетів українського модернізму, громадського діяча, перекладача та публіциста.

Павло Григорович від природи був дуже щедро обдарований. Перші вірші почав писати приблизно в 15-річному віці під впливом прочитаних книг і особистого знайомства з поетами та письменниками.

Навчаючись в Чернігівській духовній семінарії він отримав дуже хорошу художню освіту завдяки вчителю малювання, поетові та талановитому живописцю Михайлу Жуку, який ввів майбутнього поета у своє коло інтелігенції у Чернігові. Багато хто не знає, але Павло Тичина мав задатки художника, і в зрілому віці часто шкодував, що не пішов тим шляхом. Свої твори писав лише олівцем.

Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Весь той світ пізнання гармонійно вливався у творчість письменника. Збереглися переклади українською мовою з 40 мов світу.

Перша книга поезії «Сонячні кларнети» видана при сприянні А. Ніковського, стала видатним явищем не лише в українській, але й у європейскій поезії, в якій він дав своєрідну українську версію символізму, створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву — «кларнетизм». Кларнетизм — це світоглядна естетична концепція Тичини, унікально виражена за допомогою поетичних засобів.

Друга поетична збірка «Замість сонетів і октав» - це тяжкі роздуми поета над останніми кривавими подіями в Україні й однозначні висновки: «Прокляття всім, хто звіром став!». Ідейна основа збірки стала «філософія серця» Григорія Сковороди. Саме йому присвятив поет свою другу збірку.

Але найбільшу цікавість, з огляду на історичну фактуру, становить один конкретний, дарма що незавершений твір — щоденник подорожі Тичини з капелою Кирила Стеценка. Історія цього щоденника така ж непередбачувана і парадоксальна, як біографія самого поета

У спадщині поета — близько 15 поем. Найбільші з них лишились недовершеними, правда, кожна по-своєму. З поеми «Шабля Котовського» в різний час побачили світ чотири великих розділи, за якими все ще важко скласти уявлення про зміст цілого твору. З драматичної поеми «Шевченко і Чернишевський» читачам відома достатньо самостійна за сюжетом перша частина з пізніше дописаною фінальною сценою, що замінила другу частину поеми, рукопис якої загинув у часи війни. Нарешті, величезна за обсягом поема-симфонія «Сковорода», над якою автор працював щонайменше 20 років, — твір теж недописаний (виданий він був уже після смерті автора).

Цікавий факт! У Києві є літературно-меморіальний музей-квартира П.Г. Тичини, де є меморіальна бібліотека, яка налічує 21101 екземпляр друкованої продукції, більшість з яких — книги. До бібліотеки П.Тичини входять стародруки (твори Еразма Роттердамського 1729р.), підбір української, європейської, східної класики в оригіналах та перекладах, роботи з історії та літературознавства, величезна кількість довідкової літератури. Окремої уваги заслуговують авторські примірники прижиттєвих публікацій П.Тичини: його збірок, перекладів, публіцистики, розміщених у двох книжкових шафах.

Ласкаво просимо до бібліотеки Вознесенівського району, яка розташована за адресою: проспект Соборний, 173.

Відгуки 0

Залиште свій відгук