День толерантності разом із бібліотекою по вулиці Мурманська, 3

Українці стають менш толерантними і більш нетерпимими, - стверджують соціологи. Чому? Що змушує людей бути упередженим до інших? Нехтувати їхніми думками, почуттями та світоглядом? Як можна цьому зарадити?

16 листопада – Міжнародний день толерантності, тож бібліотека по вулиці Мурманська, 3 (Дніпровський район) пропонує один із засобів зарадити суспільній нетерпимості та упередженості за допомогою книг – мудрих, добрих і ненав’язливих порадників.

Мабуть, в першу чергу треба згадати роман Харпер Лі «Вбити пересмішника». Чисте дитяче світосприйняття допомагає зрозуміти, що люди не діляться на білих та чорношкірих (як Боб Юел та Том Робінсон) чи на «нормальних» і відлюдників (як родина Аттікусів та Страхолюд Редлі). Вони діляться на добрих і злих, порядних і підлих – і це зовсім не залежить ані від кольору шкіри, ані від обраного способу життя.

Підтримує цю думку і роман Джоан Харріс «Шоколад»: мати-одиначка (!) має право не відвідувати церкву і любити шоколад, вона має право навчити інших радіти життю – і це не перетворює її на злодійку!

Важливий аспект суспільної толерантності - ставлення до психічно- хворих, ВІЛ-інфікованих чи, скажімо, людей з інвалідністю. Це майже тест на право називатися людиною. Герої роману Деніела Кіза «Квіти для Елджернона» по-різному «здають» цей екзамен: хтось «провалює» його зовсім, хтось намагається витягнути хоча б на слабеньку «трійочку»… Ця фантастична історія про експеримент над інтелектом неповносправного Чарлі Гордона перетворюється на відчайдушний заклик до людяності.

Героїня Світлани Талан з роману «Коли ти поруч» теж проходить важкі випробування, отримавши внаслідок допомоги іншим невиліковну хворобу. Але більшою мірою це випробування для її родини, нареченого, друзів та колег, які відвертаються від неї, відмовляючи їй у співчутті, підтримці, любові.

Що вже казати про людину, що оступилася в житті: потрапила до в’язниці, занапастила себе алкоголем чи наркотиками. Стівен Кінг в своїй «Зеленій милі» змальовує майже ідеально толерантний до приречених до страти злочинців колектив: хай би що вчинили їх подопічні, вони мають право на людське поводження, на повагу до тієї «зеленої милі», що чекає на кожного. Новачка, охоронця Персі, що поводиться зовсім інакше, знущаючись над тими, хто не може дати відсіч, ненавидять не лише в’язні, але й колеги.

Кажуть, що людство любити легко, а от окрему людину – дуже важко. Це стосується і родини: з тими, хто поруч кожного дня, інколи ладнати не просто, вони можуть дратувати, набридати, «миготіти перед очима»…

В романі Джоджо Мойєс «Щасливі кроки під дощем» йдеться саме про те, що застарілі образи, давно поховані сімейні таємниці заважають рідним людям порозумітися, але справжнє щастя без любові та підтримки найближчих неможливе. Бабуся – мати – донька – насправді це зовсім не різні світи, а одна вісь, що тримає на собі весь світ.

Апофеозом же толерантності, здається, можна вважати роман Людмили Улицької «Даніель Штайн, перекладач». Його герой не просто перекладач – він допомагає знайти спільну мову євреям та арабам, християнам та юдеям, батькам і дітям, чоловікам та жінкам; все його життя – зразок справжньої, діяльної любові до людей.

Ці та інші книги подібної тематики переконують: не будь таким, як інші, але дозволь і іншим бути не таким, як ти. Давайте з їхньою допомогою спробуємо змінити світ на краще, зробити його добрішим і толерантнішим для кожного!

Ласкаво просимо до нашої бібліотеки Дніпровського району, яка розташована за адресою: вул. Мурманська, 3.