Добрі справи Нобелівських лауреатів

Цьогоріч виповнюється 120 років від заснування Фундації Нобеля, створену для керування фінансами й організації вручення Нобелівських премій. Про неї варто поговорити детальніше не тільки у зв’язку з календарною датою.

Працівники бібліотеки для дорослих №14 (вул.Полякова,5, Шевченківський район) пропонують вашій увазі ряд цікавих фактів щодо цієї всесвітньої відзнаки.

А чи знаєте ви, як нобелівські лауреати розпоряджалися отриманими грошима? Адже Нобелівська премія була і залишається величезною – 1 200 000 доларів!

Практично ніхто не витратив ці гроші виключно на себе. Абсолютна більшість нобелівських лауреатів вклали їх на продовження та поширення досліджень у своїй галузі знань чи гуманітарну допомогу тим, хто цього потребував у більшій мірі.

Найперший нобелівський лауреат з літератури Сюллі – Прюдом (1901 р.) віддав її на створення «Премії Сюллі – Прюдома», яка присуджувалася молодим французьким авторам за поетичні збірки.

Англійський фізик Джон Уільям Стратт, який отримав премію у 1904 році, використав її на побудову нового крила Кавендішської лабораторії у Кембріджі.

Прованський поет Фредерік Містраль, лауреат 1904 року, витратив капітал на створення краєзнавчого музею у рідних місцях і купив для цього старовинний замок.

Генрік Сенкевич частину премії (1905 р.) використав на заохочення тих, хто популяризує польську літературу.

Німецький письменник Пауль Гейзе (1910 р.) віддав премію Шиллерівському фонду та організації із захисту тварин.

Робіндранат Тагор (1913 р.) відкрив у родовому маєтку школу, яка зараз широко відома як університет.

Французький прозаїк Ромен Роллан (1915 р.) перевів гроші у рівних долях Міжнародному Червоному Хресту та рідному місту Кламсі.

Полярний мандрівник, а подалі Комісар Ліги Націй у справах військовополонених Фрітьоф Нансен (1922 р.) віддав всі гроші на допомогу голодуючим Поволжя.

Бернард Шоу (1925 р.) створив Англо-шведський літературний фонд, що фінансував переклади на англійську мову творів сучасної шведської літератури.

Іван Бунін віддав шосту частину своєї премії (1933 р.) російським письменникам-емігрантам.

Чілійська поетка Габріела Містраль (1945 р.) щедро віддавала свою премію на допомогу тим, хто її потребував,.

Американець Уільям Фолкнер (1949 р.) всі гроші розподілив між бідняками свого округу, а також видавав стипендії тим, хто вивчав музику.

А хорватський прозаїк і громадський діяч Іво Андрич, частину своєї Нобелівської премії (1961 р.) витратив на створення фонду допомоги бібліотекам Боснії та Герцоговіни.

Лідер негритянської громади в США Мартін Лютер Кінг передав премію (1964 р.) у фонд Руху захисту громадянських прав.

Ірландський письменник, автор творів у жанрі абсурду Самюель Беккет розпорядився роздати гроші від премії (1969 р.) всім знайомим і незнайомим людям і закладам, які особливо бідували, при умові, що факт його допомоги залишиться для них таємницею.

Австралійський романіст Патрік Уайт (1973 р.) організував на всі свої преміальні фонд для престарілих письменників Австралії, діяльність яких у свій час не отримала належної оцінки.

Мати Тереза використала премію (1979 р.) для будівництва шкіл і лепрозоріїв.

Михайло Горбачов (1990 р.) передав 700 000 доларів медичним закладам.

Смертельно хворий Джон Голсуорсі всю премію передав у розпорядження ПЕН-клубу, міжнародній письменницькій організації, яку довгі роки очолював він сам.

На нашу думку, такі приклади меценатства дуже необхідні світові. Особливо, коли людство опиняється перед катастрофою вселенського масштабу, як зараз ми у боротьбі з вірусом. Мають же існувати у світі закономірності, аналогічні фізичним законам збереження: чим більше віддаєш, тим більше отримуєш!  

Серія книг «Нобелівські лауреати» є і в нашій бібліотеці. Можливо, саме зараз ви подивитесь на ці книги іншими очима!  

Ми всіх запрошуємо відвідати нашу бібліотеку після завершення карантину!