Книжки від осіннього смутку у бібліотеці Дніпровського району (вул. Академіка Александрова, 11)

«Книжка: парасолька від листопадного смутку»

Ось на календарі й листопад... Повітря наповнене відголосками дощу, шарудінням листя, подихом осені. Ця пора має свій настрій, свої відтінки чаю та кави. І, звісно ж, свої книжки. В ній є якась особлива атмосфера: дощ, опале листя, ранній похмурий вечір, що переходить в чорну ніч без зірок…

Разом з листопадовими дощами і холодом прийшов і сумний настрій. Іноді хочеться гуляти, а іноді – читати, поклавши одну руку на кота,  іншою  натягуючи на плечі ковдру, а ногами намацуючи грілку. Для тих, хто отримує насолоду від читання під шум дощу, бібліотека по вул. Академіка Александрова, 11(Дніпровський район) рекомендує вам книжки-парасольки від осіннього смутку:

«Закохані у львівський дощ», Анастасія Ізотова

Нас зустрічає старовинне місто Львів зі своїм ароматом кави та дощем. Кожна дівчина хоче бути щасливою, перетворитися на Попелюшку та жити зі своїм принцем довго й щасливо. Але у житті все зовсім інакше. «Закохані у львівський дощ» - це типова казка про попелюшку з нетиповим фіналом.

«Листопад», Ґюнтекі́н Реша́т

Алі Риза-бей був упевнений, що щастя не у багатстві, а у великій дружній родині. Та одного разу він став перед вибором: залишитись чесним і гордо піти з посади або промовчати. Будучи людиною принциповою, Алі Риза-бей покинув роботу і пішов на пенсію, сподіваючись на підтримку і розуміння близьких. Він ніколи й гадки не мав, що доживе до тих днів, коли власні діти докорятимуть йому за чесність і порядність. Однак усе в його родині перемінилось: милі бесіди затишними вечорами перетворились на міжусобні війни, рідні люди стали чужими, а сам Алі Риза-бей опинився у цілковитій ізоляції і на схилі віку раптом зрозумів, що життя схоже на неминучий листопад, за яким іде холодна зима...

«Дощило птахами» - найвідоміший роман франкомовної канадської письменниці Жослін Сосьє. Глибока, захоплива, вражаюча історія про таких різних людей та їхні трагедії, які об’єдналися через неспроможність жити в людському суспільстві, але які відчували світ і життя краще за будь-яку іншу людину.

«Дороговкази, радіо і дощ» – есеї молодої письменниці Надійки Гербіш про життя як мандрівку – до Бога, до ближнього, до себе самої. Метафора подорожі-автодороги розгортається у книжці в окреслених зовнішних координатах дорожних знаків, музики й дощу.

Ну, хіба ще щось треба для атмосферного читання примхливої осені? Тоді – ласкаво просимо за своєю «парасолькою» до бібліотеки Дніпровського району, яка розташована за адресою: вул. Академіка Александрова,11.