«Ще літо, але вже все зрозуміло»: поодиноке, мов перша сивина, жовте листя на деревах, прохолодні ночі з ясними зорями, строкаті айстри в палісадниках – все натякає на осінь, що ось-ось і надійде… Але ж поки ще літо, тому бібліотека Дніпровського району (вул. Академіка Александрова, 11) пропонує хоч трошечки затримати спекотний, яскравий, енергійний та водночас задумливий - час!
«Ще літо, але вже все зрозуміло» - коротка збірка есе Василя Карп’юка, що оповідає переважно про принади маленької батьківщини автора, село Брустури, яке розміщене серед мальовничих Карпат. Письменник спонукає милуватися красою довколишнього світу: співом пташок, зеленню трав, заміськими чарівними краєвидами, що їх подарував Всесвіт Україні й українцям. Можна прогулятися луками, привітатися з ящіркою, напитися холоднючої води, насолодитися гарною книжкою і запашною кавою, бо це і є життя!
А «Літня книжка» Туве Янссон перенесе вас в хатинку на майже безлюдному острові, де неспішно минають дні, узбережжя обвівають вітри й оминають рибацькі човни, вряди-годи навідуються нечасті гості, а морем до берега прибиває залишені кимось «скарби».
Софія з бабусею вибираються на прогулянки і говорять про все на світі: про птахів і квіти, про Бога і страхи, про ночівлю в наметі, забобони, нестерпних родичів. І хоч вони й словом не згадують про найважливіше: про смерть мами і самотність, — любов і взаємне прийняття пронизують кожну хвилину їхнього маленького затишного літа.
Хто з нас не проводив канікули у бабусі в селі? «Бабине літо» Марка Лівіна - добра й сумна книжка, яка розповідає про 10-літнього хлопчика Ждана, що приїхав на літо до бабусі й дідуся, бо мама з татом вирішили розлучитися…
А якщо ви зовсім міська людина і село вас не манить, візьміть «Місто» Валер’яна Підмогильного - гарячий роман для гарячого літа: ідеальний для читання на пляжі, у парку, в улюбленому гамаку. Це історія про місто і село, про спокуси, можливості та пошуки себе, про мрії «вийти в люди» та «завоювати» столицю.
«Спинюся я і буду довго слухать, як бродить серпень по землі моїй…» - давайте почуємо пораду Ліни Костенко і отримаємо якомога більше сонця, яскравих фарб, «смачних» вражень від останнього літнього місяця!