Про творчий шлях з нагоди 90-річчя від дня народження Євгена Мірошниченка

Сьогодні, 4 травня, святкує свій 90-й день народження Євген Михайлович Мірошниченко – перший директор Запорізької дитячої художньої школи, художник-пейзажист, засновник першої в Україні школи мистецтв, педагог-новатор.

Народився Євген Михайлович у 1931 році на Сумщині у сільській родині. У 1933 році сім’я Мірошниченко переїхала до Запоріжжя. Саме тут відбулися перші довгі та тяжкі кроки знайомства талановитого юнака зі справжнім мистецтвом, його подальше становлення. Однак з початком Другої світової війни всі мрії і сподівання було зруйновано на довгі роки.

Але навіть в ці драматичні часи розрухи, голоду і втрат, рідна матуся, віддаючи останні свої речі, вимінювала на базарах залишки довоєнних художніх матеріалів для того, щоб син мав змогу малювати і розвивати свій талант.

У 1959 році Євген Мірошниченко успішно закінчив  Дніпропетровське державне художнє училище, де навчався у заслужених і народних художників А.С. Куко, Г.Г. Чернявського, М.І. Родзіна. Дипломну роботу з композиції «Юні романтики», побудовану за лірико-романтичною схемою жанру, достойно оцінила державна екзаменаційна комісія і, відзначаючи потяг до дитячої тематики, порадила займатися художньо-педагогічною діяльністю.

У квітні 1959 року Запорізька міська рада приймає рішення про відкриття дитячої художньої школи, а обласне управління культури запропонувало Євгену Михайловичу її очолити. Таким чином, першим директором Запорізької дитячої художньої школи став Євген Михайлович Мірошниченко, який віддав цій справі більше 20-ти років натхненної і самовідданої праці. Молодому директорові прийшлося нелегко, адже з початку заснування художню школу було розміщено у підвалі житлового будинку.

У ті часи ще не існувало чітких програм та учбових планів, навіть положень, оскільки на території України було лише три таких школи. Тому матеріально-технічні, організаційні та учбові проблеми відпрацьовувалися і вирішувалися практикою та за рахунок злагодженої праці педагогічного колективу.

Долаючи труднощі, директорові вдалося досягнути того, що школа займала почесні місця у республіканських оглядах, діяли постійні зарубіжні і пересувні художні виставки дитячої творчості. Перші випускники з гідністю долали великі конкурси на місце при вступі у вищі й середні мистецькі навчальні заклади. Згодом школа придбала широку популярність і стала одним зі значних  культурно-просвітницьких осередків мистецького виховання дітей і молоді міста Запоріжжя.

Щорічно директор школи і викладачі звітували своїми творчими здобутками, діючи за принципом «щоб виховати достойну людину, потрібно постійно вдосконалювати і набувати сучасного досвіду самому викладачу».

У 1972 році відбулась перша персональна виставка художника Євгена Мірошниченка, далі цікавий творчий проєкт, де Мірошниченко відправляється у відрядження по Дніпру, детально вивчаючи і, головне, ілюструючи весь водний шлях могутньої ріки від самого початку і до Чорного моря. Підсумком відрядження та активної діяльності Євгена Мірошниченка стала друга персональна виставка, на якій було представлено більше ста робіт талановитого митця!

Маючи діловий підхід до речей, що оточували майстра у повсякденному житті, директор школи сконструював, запатентував і запровадив спочатку у своїй, а потім і у всіх школах України і країн колишнього Радянського Союзу зовсім нову конструкцію мольберта, що відрізнявся від старого своєю зручністю, портативністю і міцністю. І досі в багатьох мистецьких закладах користуються цими мольбертами.

 Розвиваючи свої погляди на естетичне виховання, Євген Михайлович розумів, щоб досягти мети у вихованні справжнього художника, а не ремісника, потрібен комплексний підхід у навчанні багатьом видам мистецтв.

У своїх виступах та інноваційних публікаціях у місцевих ЗМІ він наполягав на об’єднанні у навчанні різних жанрів мистецтва, що цілеспрямовано та ефективно вплинуло б на різностороннє формування молодої людини. Перевага такого навчання – надання можливості учням навчатися на багатьох відділах школи: художньому, музичному, хоровому, театральному, хореографічному за власним вибором.

Підсумком наполегливих старань небайдужого та ініціативного ставлення до мистецького виховання підростаючого покоління, стало відкриття у Запоріжжі в 1980 році першої в Україні школи мистецтв. Засновником та директором якої стає Євген Михайлович Мірошниченко.

Враховуючі позитивні фактори комплексного навчання, Євген Михайлович отримав згоду від ректора Київського художнього інституту, кафедри архітектури та дизайну на дозвіл розробки дипломного проєкту та спорудження у місті Запоріжжі школи мистецтв зразкового типу. Було обрано навіть місце в кінці бульвару ім. Шевченка, на березі мальовничого Дніпра.

Дипломну роботу виконував студент шостого курсу Київського художнього інституту, син Євгена Михайловича, Мірошниченко Іларіон. Автор проєкту, пройшовши шлях особистого навчання у музичній школі і одночасно у художній школі м. Запоріжжя, відчував особливу відповідальність та зацікавленість при виконанні цього проєкту. У журналі «Архітектура та будівництво» було відмічено старання та професіоналізм майбутнього архітектора, проєкт школи мистецтв – відзначено як дуже вдалий та необхідний. Але реалізувати цікавий проєкт не судилося з різних причин…

Євген Михайлович, будучи людиною ініціативною і активною, за роки творчої і плідної праці, постійно впроваджуючи інноваційні процеси, з захопленням займався громадською діяльністю.

За пропозицією Міністерства культури України Євген Мірошниченко очолив раду директорів, які напрацьовували досвід щодо відкриття та роботи шкіл відповідного спрямування.

Упродовж багатьох років на громадських засадах він брав участь у роботі обласної дитячої філармонії. Вісімнадцять років займав посаду проректора школи підприємницьких художників-оформлювачів. У ті часи навчальних закладів відповідної фахової спрямованості не існувало, але суспільству потрібні були  спеціалісти-професіонали. Під патронатом міської партійної організації на громадських засадах Євген Мірошниченко очолив школу художників-оформлювачів. Слухачі цієї школи і понині з вдячністю згадують свого першого наставника.

Більше десяти років на базі художньої школи і школи мистецтв Мірошниченко за згодою управління культури викладав та очолював за сумісництвом підготовчі курси Дніпропетровського архітектурно-будівничого інституту.

Досягнувши пенсійного віку, він не міг залишитися осторонь мистецького життя, погодившись на пропозицію викладати і передавати свою майстерність студентам щойно відкритого художньо-педагогічного відділення при Запорізькому педагогічному училищі. Та навіть після цього на запрошення колишньої учениці, а сьогодні вже директорки художньої школи, декілька років  працював викладачем у Запорізькій дитячий школі мистецтв №3.

Пройшовши всі етапи естетичного і художнього формування, набувши зрілого багаторічного досвіду педагогічної, творчої і організаторської роботи, він у повній мірі реалізував свої знання, накопичені за довгі роки плідної праці. Творча діяльність, спілкування зі студентською молоддю, надихнула на нові творчі здобутки, результатом яких стало ще декілька персональних виставок.

У творчості художника основним живописним матеріалом є акварель; за словами Євгена Михайловича, акварельний живопис витончене і дуже складне мистецтво, що потребує від художника максимальної зосередженості, вірної руки, певного емоційного стану, чутливої до всього прекрасного душі та закоханості у свою справу.

У його роботах все здається простим і звичайним. Але в цій простоті – велика мудрість. Вдивляючись у його роботи, здається відчуваєш всі запахи і звуки: і прохолоду вранішньої роси, й запах чебрецю, й шелестіння трав, і все різнобарв’я рідної природи.

Висвітлюючи плідну діяльність Євгена Михайловича, його творчий і громадський шлях, благородні сподівання і принципи художника-патріота, можна з впевненістю сказати, що він зробив великий внесок у соціально-культурний і мистецький розвиток рідного міста.