Про відомих письменників - фантастів розповість бібліотека Шевченківського району

Завітайте до бібліотеки по вулиці Полякова, 5 (Шевченківський район), аби надихнутися читанням фантастики. Є відомий факт, що письменники-фантасти мають талант надавати прогнози, які згодом здійснюються у реальному житті.

Ось вам приклад. В оповіданні київського письменника-фантаста Тимура Литовченка «Загадка акули» розповідається про раптову епідемію. Від цієї жахливої «акули» вмирали тисячі людей, а збудника все не вдавалося виявити. І тільки тоді, коли використали разом із мікроскопом ще й надшвидкісну кінокамеру, на кількох кадрах побачили збудник.

Дивовижні пророцтва ми зустрічаємо також у творах американського письменника Едгара По.

Повернемося у 1838 рік. Всі захоплено читають оповідання «Повість про пригоди Артура Гордона Піма». Сюжет твору, як і завжди у По, страхітливий. Автор детально описує аварію корабля, після якої живими залишилися лише четверо матросів. Після довгих блукань морем виснажені голодом, троє живцем з’їли четвертого на ім’я Річард Паркер.

Минає 46 років. У 1884 році гине корабель «Магнонет». На шлюпці дивом врятувалися четверо матросів. Троє, збожеволівши від голоду, з’їли четвертого. Здогадайтеся, як його звали? Вірно, Річард Паркер. Події, описані в оповіданні Едгара По, у найменших дрібницях повторилися насправді.

Багато з того, про що розповідав відомий фантаст Рей Бредбері, збулося ще за його життя. Герої Рея Бредбері з роману «451 градус за Фаренгейтом» (1953 рік) носили радіоприймачі-втулки, що стали прототипом навушників і бездротового зв'язку. Писав Бредбері і про машини, що за всіма ознаками нагадують сьогоднішні банкомати. А ще він передбачив у 1954 році наші драматичні серіали та великий їх вплив на психіку людини.

Разючою точністю передбачень відзначаються й численні твори української наукової фантастики. Повість Володимира Владка «Ідуть роботарі» побачила світ 1931 року, коли про створення промислових роботів ще не було й мови. А в повісті досить докладно описувалися механізми, будова та зовнішній вигляд роботів.

Інший наш відомий письменник — Юрій Смолич у повісті «Господарство доктора Гальванеску» (1929 рік) змалював уже не металевих, а живих роботів — людей, перетворених на зомбі. Сьогодні вони є і в реальному житті.

Наукову фантастику нині вивчають у вишах багатьох країнах, і сьогодні існують цілі навчальні програми з цього жанру. Але передбачення вдаються і письменникам нефантастичних жанрів. Як це відбувається? Поки що є тільки філософське пояснення від Анни Ахматової: «Майбутнє... як відомо, відкидає свою тінь задовго до того, як увійти».

Ласкаво просимо до бібліотеки Шевченківського району, яка розташована за адресою вул. Полякова, 5.