Романи про історію України від бібліотеки для дорослого населення №7

Поділитись

Писати романи про історію України справа дуже складна, бо наша історія – це роки й століття, коли ми, українці, не знали, що таке правдива інформація про рідну державу.

Бібліотека для дорослого населення №7 (вул.Тополіна,35, Комунарський район) пропонує огляд найпопулярніших книг з історії України.

Звісно, ми завжди бажаємо прочитати щось новеньке, але книжки, які з нами вже багато років – це як старі надійні друзі, вони на зрадять, підтримають, допоможуть словом. Отже, гортаючи сторінки книжок, ми ніби гортаємо сторінки нашої історії і вже дуже скоро ми перегорнемо і «карантинну» сторінку, в якій ми зараз живимо і хтось про це напише новий роман, а ми його із задоволенням прочитаємо.

Тож, в нашій бібліотеці дуже популярна серед читачів серія книг "Історія України в романах", яка представлена кращими творами відомих українських письменників: В.Самчука, С.Скляренка, В.Чемериса, Р.Романчука, В.Барки, П.Загребельного, В.Шкляра та інших. Прочитавши ці книги, можна дізнатися багато цікавого про різні періоди в історії України від часів Київської Русі і до сьогодення.  

Також великим попитом користуються книги Романа Іваничука. Він був унікальною постаттю в українській літературі, адже створив цілу бібліотеку історичного роману. Найкращі його твори сьогодні – це класика, яка назавжди залишиться на скрижалях нашої історії як найяскравіше вираження українського національного духу.

Його перший історичний роман «Мальви», написаний півстоліття тому – про зраду, про яничарство. Через нього автор мав багато клопоту, заборони й цькування. Але роман був популярний, відомий усім українцям у світі. «Мальви» видали в ті часи й в Америці – у видавництві «Тризуб», та ще й із тризубом на обкладинці. Роман, який змушував читача замислитись про зраду, мораль, рідну мову, національну ідентичність, не сподобався компартійцям. Його було заборонено, але книжка миттєво розійшлась і її передавали один одному.

«Для того, щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу. Не якусь конкретну. Символічно народом пройти цей шлях» - каже Роман Іваничук у своєму романі «Хресна проща», в якому поєднано різні часи: історія володорювання Данила Галицького, його сина Лева й славетного співця Митуси, хрущовська «відлига», часи існування «Доморосів» – гуртка молодих студентів-філологів, одним із яких був і Роман Іваничук. Об'єднує ж ці всі часи Страдчівська печерська Лавра, а також вічне запитання: «Як зберегти вірність, себе для своєї землі?».

Його наступний роман «Бо війна – війною…» - це розповідь про складний життєвий шлях галичанина, якому довелося пройти через Першу світову війну, еміграцію, повернення на Україну і репресії 1930-х років.

А ще наші читачі часто запитують книги київського письменницького подружжя Тимура та Олени Литовченків. Вони – лауреати вагомих літературних нагород: «Золотий письменник України», низки дипломів «Коронації слова» та інші.

В їх романі «Помститися iмператору» невблаганна доля розчавила щасливе життя Степана Раковича – колишнього сердюка гетьмана Мазепи. Здавалось, вихід єдиний: накласти на себе руки… Та в мить найбільшого відчаю прийшло розуміння: спокій прийде, лише коли він помститься не окремим дрібним ворогам, а… найсильнішій людині в Російській імперії – самому Петру Великому!!! Але як вигнанцю дістатись до нього, як здійснити карколомний задум?..

Роман «Фатальна помилка» автори присвятили 355-й річниці Конотопської битви та трагічній загибелі полковника Юрія Немирича – мрійника, романтика, авантюриста, українського інтелектуала XVII століття, відомого благодійника, адепта європейського вибору. Адже ще 355 років тому Україна мала цілком реальний шанс стати справжньою, як для XVII століття, європейською державою – незалежною, міцною і прогресивною. Державою православною, але без несамовитої азійської дикості Московського царства, з модерновою системою державного управління – на відміну від Речі Посполитої, де сейм міг обрати слабкого безвільного короля і де час від часу наставали періоди безкоролів’я. Проте скористатися такою історичною можливістю не вдалося…

Коли наші читачі приходять до бібліотеки, завжди намагаються висловити свою думку. Ми і зараз дуже хочемо чути вашу мову, бачити ваші очі, знати вашу думку про прочитані книжки, сподіваємось, що це вже зовсім скоро!

Відгуки 0

Залиште свій відгук