Величній пам’ятці слов’янської культури – «Слову о полку Ігоревім» виповнюється 830 років, повідомляє бібліотека для дорослого населення №14

Бібліотека для дорослого населення №14 (вул.Полякова,5, Шевченківський район) пропонує пригадати «Слово о полку Ігоревім» - величну пам’ятку слов’янської культури, який виповнюється 830 років.

Світова література знає небагато творів, які б як «Слово о полку Ігоревім» захоплювали нові й нові покоління, здобували все ширшу й гучнішу славу.

З кінця XVIII ст. «Слово» постійно знаходиться в полі зору широкої громадськості і вчених різних країн, стоїть поруч з найвидатнішими світовими пам'ятками.

Історія відкриття і публікації цього твору пов’язана з низкою загадкових обставин і фактів. Відомий бібліофіл і колекціонер старожитностей, обер-прокурор Священного Синоду, граф Олексій Іванович Мусін-Пушкін викупив з бібліотеки Спасо-Ярославського монастиря манускрипт «Слово о полку Ігоревім», написаний київським скорописом третього періоду (друга половина XVI – перша половина XVII ст.). Присутні у тексті повісті особливості орфографії ХV – ХVІ століття дозволяли зробити висновок, що цей літературний твір не є оригіналом, а лише списком, тобто копією, зробленою більше як триста років після його написання.

Велику зацікавленість щодо придбання «Слова о полку Ігоревім» виявила Катерина II. Натомість бібліофіл подарував цариці точну копію тексту «Слова о полку Ігоревім», яку спеціально зробив хтось із петербурзьких художників. Саме ця копія, а також книги першого видання повісті 1800 року (їх у світі залишилось не  більше  п’яти десятків) стали сьогодні головними джерелами сучасних наукових досліджень. Є припущення, що копія поеми ХVІ століття, відкрита Мусіним- Пушкіним, вже була значно окнижнена переписувачами.

Враховуючи мову, якою написано «Слово о полку Ігоревім», поему зараховують до своєї літературної спадщини і українці, і білоруси, і росіяни. Проте, ніхто із поважних учених не заперечує, що поема постала в Україні і що багато її мовних і поетичних засобів мають яскраво український характер.

У свій час і М.Максимович, і В.Бєлінський, видатні літературні критики і публіцисти, маючи антагоністичні погляди, все ж погоджувалися, що «Слово» - пам'ятка українська. Більшість дослідників припускають, що автор  поеми був або киянин, або чернігівець, або ж галичанин.

Переклади і переспіви «Слова» існують багатьма мовами світу, а найбільше українською і російською.

Українські  віршовані і прозові переклади «Слова» зробили багато видатних діячів культури, з них - М.Максимович С.Руданський, Ю.Федькович, І.Франко, П.Мирний, М.Грушевський, Б.Лепкий, H.Забіла, В.Свідзінський, І.Огієнко, М.Аркас та інші. Одним із кращих визнано поетичний переклад Максима Рильського.

Багато авторів написали художні твори на тему «Слова о полку Ігоревім». Так, Гнат Хоткевич у 1926 році написав історичну п'єсу. Широко відомі «Ігор – Князь Сіверський» С. Руданського, «Смерть Олега» І. Франка, «Плач Ярославни» О. Стефановича, а також твори «Князь Ігор» та «Черлені щити» В. Малика, «Велесич» В. Шевчука.

Сюжети «Слова» використані в опері І.Бородіна «Князь Ігор» і в композиції М.Лисенка «Плач Ярославни».

Присутнє «Слово» і в кінематографі. Найбільш відомий художній музичний фільм «Князь Ігор» за оперою Бородіна. У 2012 році вийшов російський фільм «Слово о полку Ігоревім», який по-своєму інтерпретує сюжет старовинної літературної пам’ятки.

У нашій бібліотеці ви зможете перечитати видатну пам’ятку слов’янської писемності, у тому числі й поетичний переклад неповторного Максима Рильського, а також усі вищезгадані художні твори.

До зустрічі!