Виставка-присвята «Крізь віки до незалежності» від бібліотеки Хортицького району

Бути українцем – значить пишатися своєю країною. Українці пишаються тим, що будують незалежну державу і духовно «повертаються» у родину народів Європи, виконуючи заповітну мрію багатьох поколінь українських патріотів. Тільки почуття любові й глибокої гордості за Україну разом із твердою вірою в її світле та величне майбутнє, у святість цієї прекрасної землі дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна!

З нагоди державних свят: Дня Державного Прапора України, Дня Незалежності України та Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність бібліотека по вулиці В. Сергієнка, 11 (Хортицький район) пропонує Вашій увазі книжкову виставку – присвяту «Крізь віки до незалежності». Матеріали цієї виставки дають змогу відвідувачам побачити минуле і сучасне України, нелегкий процес державотворення, згадати імена та постаті великих українців, котрі в різні часи прославили Україну.

 

Незалежність, яка мирно дісталася нам у 1991 році, тепер коштує нам надто дорого. І сьогодні ми згадуємо не лише національних героїв минулих часів, які робили все можливе і неможливе для утвердження української держави, але й героїв сьогодення, які відстоюють суверенітет і захищають територіальну цілісність нашої держави.

Президент України Володимир Зеленський затвердив своїм Указом День пам’яті захисників України - 29 серпня, оскільки того літнього дня 2014 року на Сході України, в Іловайську загинула велика кількість українських військових. Відтоді саме квіти соняшника стали символом скорботи за полеглими на Донбасі. Вічна пам’ять воїнам-захисникам, які своєю смертю вибороли мирне небо над нашими головами.

Анотації книжок до Дня пам’яті захисників України:

Положій Є. «Іловайськ» – книга про мужність неймовірний героїзм і людяність українських солдатів і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів територіальної оборони, всіх тих, хто опиняється в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі», що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми.

Савур-Могила незвичайне місце. А книга Андрей Пальваль, Максим Музыка, Петр Потехин «Савур-Могила. Військові щоденники» не стільки про місця, скільки про людей і серпневі події 2014 року. Як промінь ліхтарика, кинутий у темряву, авторська свідомість вихопила обличчя, дії та враження. І, пропустивши крізь призму власного досвіду і світогляду, перетворила на текст. Багато суб’єктивного, мало пафосу, напевно, є неточності, пов’язані з особистим сприйняттям подій і властивостями пам’яті. Але це спроба передати все саме так, як запам’яталося. Спершу автори писали тексти для себе, щоб зрозуміти, щоб не забути, щоб перетравити отриманий досвід. Бо існують речі, які не можна довго тримати в собі. Спека, втома, обличчя побратимів. Розуміння того, що завтра може не настати. Пил і піт. Це і є війна. Вона завжди поруч.

У документальній хроніці «У вогняному кільці» описуються події, пов’язані з обороною міжнародного аеропорту «Луганськ» та прилеглих населених пунктів (квітень – початок вересня 2014 року), а також події, що передували окупації Луганська (зима – весна 2013-2014 років). Команда волонтерів зібрала спогади понад 140 учасників та очевидців тих подій – військових, волонтерів, місцевих мешканців, працівників міліції та аеропорту, медиків, – а також унікальні фотографії та картосхеми, що ілюструють військові операції, які відбувалися навколо летовища. Книга містить коментарі військових дослідників, офіцерів та експертів з аналізом основних подій, а також перелік загиблих українських бійців із різних підрозділів.

В основу повісті О. Вільчинського «У степу під Авдіївкою» лягли особисті враження автора, який узимку 2016–2017 років перебував як рядовий боєць в одному з добровольчих підрозділів під Авдіївкою.

«Виявляється, навіть у п’ятдесят три багато чого можна відчути вперше, особливо, якщо ти вперше в житті потрапив на війну, до того ж добровільно…».  Це про одного з головних героїв цієї книжки, бійця з позивним Луїс, у цивільному житті він був Роман Данилюк, працівник обласного архіву, який пішов захищати батьківщину, не зважаючи на свій вік та слабке серце… Він та його побратими опинилися неподалік тієї самої легендарної «авдіївської промки».

Вони тут, у степу, – штурмова рота та окрема тактична група. Тут у них перевалочний пункт, склад та лазарет в одному. І тут у них життя – із братерством, довгими філософськими бесідами, симпатіями й надіями. Вони всі різні. І їх єднає одне: «за плечима їхня база, побратими, Україна», а перед ними – «мішки з піском і шлагбаум… влада тьми, морок …». І якщо вони не потрапляють на передову – то передова приходить до них…