Леся Українка — одна з найвизначніших постатей в історії української літератури. По собі вона залишила великий літературний доробок - вражаючі поеми, прозові твори, вірші, публіцистичні статті, переклади світової класики.
До святкування 150-річчя з дня народження Лесі Українки долучилися й учні дитячої школи мистецтв №3. З цієї нагоди у закладі було організовано виставку учнів художнього відділу: https://cutt.ly/glA3dsS, а юні дарування музичного відділу підготували концерт: https://cutt.ly/YlA3YbV
Леся Українка… Це ніжне й дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця, і не тільки українця. Леся належить усім, бо її творчість зіткана з різних мотивів світової культури.
Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ.
У багатьох її творах часто повторюються два слова «крила» і «пісня». Може бути від того, що найдужчою мрією її завжди було злетіти, переборюючи окови слабкого тіла. А рядки її віршів, наповнені м’якими і сумними наспівами рідної землі:
Тішся, дитинко, поки ще маленька.
Ти ж бо живеш навесні,
Ще твоя думка літає легенька,
Ще твої мрії ясні.
Мрія полине із думкою вкупці
Геть у далекі світа, –
Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа!
Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю,
Як то колись принесла
Тую цілющу-живущу водицю
Дрібна пташина мала?
Їй не страшні були простори,
Скелі і хвилі морські,
Перелітала найвищії гори Мала крильцята прудкі.
Так твоя думка швиденько полине,
Тільки їй волю даси,
І принесе з чарівної країни
Краплю живої роси.
І як приступить журба невсипуща
Та до серденька твого,-
Тая росиця цілюща-живуща
Бути живити його.
Хай же та мрія із думкою в купці,
Лине в незнані світа,-
Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа!