Захоплива розповідь до дня народження Сергія Прокоф’єва від бібліотеки Дніпровського району (вул.Академіка Александрова,11)

Сергія Сергійовича Прокоф’єва (1891 — 1953) часто називають "єдиним генієм" ХХ століття. Цього року виповнюється 130 років від його дня народження. Хоча є якась плутанина, пов’язана з датою народження композитора, але сам він стверджував, що народився 23 квітня. А батьківщина Прокоф’єва – Сонцівка, яка знаходиться на території нинішньої Донецької області України.

З нагоди дня народження Сергія Прокоф’єва, бібліотека Дніпровського району (вул. Академіка Александрова,11) пропонує дізнатися більше про одного з найяскравіших композиторів, що виріс на українській землі.

Любов до музики прокинулася у юного Сергія у віці п’яти років. Фортепіано опановував разом з мамою. Перший твір написав 1896 року, назвав його «Індійський галоп». До десятилітнього віку майбутній музичний геній вже написав дві опери та одну п’єсу. В подальшому його вчителями був цілий ряд талановитих композиторів, зокрема, Римський-Корсаков.

Прокоф’єв закінчував консерваторію двічі — як композитор і як піаніст. У червні 1914 року Прокоф’єв був названий кращим піаністом з тих, хто закінчив консерваторію одночасно з ним. Нагородою було не тільки визнання публіки і колег, а й новенький рояль — така була традиція.

Композитор дуже добре як для самоучки грав у шахи. Одного разу за умовами шахового матчу з Давидом Ойстрахом, відомим скрипалем і диригентом, переможений мав дати сольний концерт. У підсумку після семи партій при нічийному рахунку вони зіграли концерт удвох.

Однак головне місце в житті Сергія Прокоф’єва завжди займала музика. За сміливі і нетривіальні музичні рішення сучасники прозвали його футуристом. Інколи його новаторська музика не одразу знаходила розуміння слухачів: так, наприклад, його версію «Ромео та Джульєтти» називали «футбольною», репетиції балету були навіть припинені через несприйняття музики артистами. Але згодом прийшло і визнання, і беззаперечний успіх.

Після жовтневих подій 1917-го року композитор покинув Росію, вирушив до Японії, потім перебрався до США. Звідти, прагнучи підкорити світову аудиторію, гастролював у Франції, Німеччині, Англії, Італії, Іспанії. Але туга за батьківщиною не покидала його, тож 1936 Прокоф’єв разом з родиною повертається, щоб «бачити справжні зиму і весну», чути рідну мову.

Загалом, він автор 8 опер, 7 балетів, 7 симфоній та багатьох інструментальних творів, а також музики до кінофільмів.

Сергій Прокоф’єв помер 5 березня 1953 року від крововиливу у мозок. За заповітом композитора, архіви про нього можна відкрити і вивчити тільки через 100 років після його смерті – у 2053 році.

Як це часто буває з геніями, інтерес до музики Сергія Прокоф'єва зростає тим більше, чим більше часу минає з дня її написання. Випередивши не тільки своє покоління слухачів, вона і в XXI столітті не застигла класика, а живе джерело енергії і сили справжньої творчості.