Знайомство із сучасною українською жіночою прозою від бібліотеки Шевченківського району (вул.Чарівна,121)

Сучасна Україна живе не тільки політикою. Зміни, які відбуваються в суспільстві, знаходять своє відображення і в художній літературі, яка   реагує на нові ситуації, запити, інтереси людей. Пожвавлення літературного процесу в нашій країні, сприяло появі нових жанрово-стильових рубежів, вимагаючи від митців не тільки нового світовідчуття, а й нових тем, форм зображення реальності, нових виражальних засобів. В контексті цього викликає зацікавленість феноменом жіночої прози, який набув свого розвитку в сучасній  белетристиці.

Напередодні жіночого свята бібліотека Шевченківського району  (вул. Чарівна,121) презентує книги вітчизняних  письменниць, чиї голоси потужно зазвучали в українській літературі останнім часом.

Мабуть, некоректно розділяти прозу на "жіночу" та "чоловічу", але все ж не можна ігнорувати того факту, що твори, написані жінками вирізняють не тільки увага до жінки та  жіночих проблем, а й  виразно жіночий погляд на світ і важливі проблеми сучасності. Жіноча проза - це інший стиль мислення і письма, інша манера мовлення, інший тон. Чи справді це так? Вирішуйте самі:

Люко Дашвар « #ГАЛЯБЕЗГОЛОВИ»

Благими намірами вимощений шлях до пекла. Галя сповна відчула сенс цього вислову. Її життя перевернулося лише через те, що вона прагнула допомогти іншій людині. Дівчина втратила все: роботу, чоловіка, друзів, віру в людей. Та що, як усе найбільш значуще і неймовірне починає відбуватися з нами саме тоді, коми ми намагаємося видряпатися з пекла? Це непросто, бо людина по-справжньому втрачає голову лише від двох речей: від страху і від кохання. Однак що робити, коли тебе одночасно накривають і страх, і кохання?

Ірен Роздобудько «Зів'ялі квіти викидають»

Зів’ялі квіти, які зберігаються в душі у вигляді жалю за минулим або нездійсненним, треба викидати. Про це - історія двох актрис, колишніх «зірок» радянського кіно, і однієї молодої жінки, яка доглядає за ними в притулку для самотніх акторів.

Галина Вдовиченко «Пів'яблука. Інші пів'яблука»

«Пів'яблука. Інші пів'яблука» — історія жіночої дружби, що дозволить читачеві поглянути на звичні речі по-новому, оповідь про долі чотирьох подруг — таких різних, але однаково близьких. Одного разу вони знаходять незвичайний сувенір. Те, що спершу здавалося просто цікавою іграшкою, починає у дивовижний спосіб змінювати життя жінок, виконуючи найпотаємніші бажання кожної з них... Знахідка стане початком нових пригод, вона покаже, чого насправді бажають подруги.

  Софія Андрухович «Фелікс Австрія»

В кінці ХІХ– початку ХХ століття, коли відбуваються події описанні в романі, Івано – Франківськ називався Станіславів. Це було звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи –  долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.

Олександра Шутко «Хатідже Турхан»

Матір’ю одного з нащадків славнозвісної Роксолани стала українка з Поділля – Надія, яка в гаремі султана Ібрагіма Божевільного отримала ім’я Хатідже Турхан. Вона жила в буремні роки середини XVII століття, насичені повстаннями у провінціях Османської імперії, бунтами яничарів у Константинополі (нині – Стамбулі). На жаль, ця жінка маловідома в Україні.

Кандидат з мистецтвознавства Олександра Шутко на основі історичних фактів, архівних матеріалів та досліджень турецьких, американських і західноєвропейських учених написала про Хатідже Турхан роман, що складається із трьох частин.

Оксана Забужко «Казка про калинову сопілку»

У повісті, написаній за мотивами народної казки, Оксана Забужко досліджує вічні питання, що споконвіку хвилюють людину: звідки проростає зло в нашій душі? Чи можна зупинити злочин, розпізнати його в зародку? Чи справді гріхи батьків падають на дітей? Жіноча версія легенди про Каїна й Авеля обертається напруженою психологічною драмою, бароковий колорит якої тільки додає їй універсального чару. Повість перекладено польською, чеською, фарсі, з успіхом поставлено на театральних сценах в Україні та за кордоном.