НІЧ У ЛІСАБОНІ

«НІЧ У ЛІСАБОНІ» (ЗА РОМАНОМ ЕРІХА МАРІЇ РЕМАРКА)

Лісабон. Темрява. Один порт. Одна ніч. Один квиток. Хто він? Чому саме цієї ночі? Він знаходить випадкового слухача. Або… не зовсім випадкового? І для обох життя стикається в кілька годин.

Це не детектив – але тут є таємниця. Це не мелодрама – але тут є кохання. Це не хроніка війни – але тут є втеча, переслідування і погоня за шансом.

У нічному портовому місті Лісабон у розпал Другої світової війни серед блукаючих тіней вигнанців, безпритульних і тих, хто втратив дім, розгортається щемка історія про втечу, любов і втрату. Герой-оповідач, німецький емігрант без документів, зустрічає в порту загадкового чоловіка. Той пропонує надзвичайну угоду: віддати йому візу до Америки, паспорти та квитки на пароплав – усе, що необхідно для порятунку. Єдина умова – вислухати його історію протягом однієї ночі. Отже, він – чоловік без імені. Вона – жінка, яку забирає доля. Попереду – корабель, що пливе в Америку. За спиною – згорілий світ, війна, втеча. Але між цим усім – коротка ніч, що стає сповіддю.

За одну ніч він переповідає незнайомцю свою історію – ніби вперше і востаннє. Історію про кохання, яке сильніше за паспорти. Про війну, яка не залишає вибору. Про надію, яка народжується саме вночі, про долю двох людей, що намагаються вирватися з пекла війни, втрачаючи все, крім віри в кохання. Протягом цієї ночі таємничий чоловік, який називає себе Йозефом Шварцем, розповідає свою трагічну й зворушливу історію втечі з нацистської Німеччини, пошуків свободи та кохання до своєї дружини – Гелен. Разом вони проходять крізь концтабори, втрати, переслідування і страх, намагаючись залишитися людьми в нелюдських умовах.

Ця вистава не про втечу, а про любов, біль, пам’ять. Ніч триває недовго, але її вистачає, щоб прожити ціле життя.

У час, коли українці переживають війну, розлуки, евакуації, втрати та окупацію, «Ніч у Лісабоні» набуває особливого значення та звучання. Це не лише історія минулого – це дзеркало сучасності. Через постановку Донецький театр (м. Маріуполь) говорить про втрату батьківщини, біль і силу, про любов, яка тримає навіть тоді, коли руйнується світ, і втрату, про вибір, що змінює життя, і про людяність, про ціну, яку люди платять за шанс на свободу.