Перегляд літератури від бібліотеки Дніпровського району (вул. Академіка Александрова, 11) до Всесвітнього дня театру
Чи любите ви театр? - питання риторичне. Бо не любити його неможливо! Як відомо, 27 березня відзначається Всесвітній день театру. Святкують його не тільки актори, сценаристи, постановники, але й абсолютно всі працівники театру, у тому числі гардеробники, бутафори, хореографи, освітлювачі, гримери, костюмери тощо.
Відзначають його і завзяті театрали, які не пропускають жодної прем’єри, ходять «на улюблених» акторів, режисерів. Навіть якщо ви не належите до них, бібліотека Дніпровського району (вул. Академіка Александрова, 11) пропонує вам самим переконатися, як влаштоване це дійство, що вже тисячоліття поспіль хвилює, захоплює, полонить…
Почнемо з класики – «Театру» С. Моема. Історія успішної актриси Джулії Лемберт нагадує відомі слова Шекспіра про те, що «світ – театр, а люди в ньому – актори»: реальне життя жінки перетворюється на театральні підмостки, де всі тільки грають кохання, повагу, гідність, де насправді панують втрата довіри, розчарування, вдавання, де з усіх можливих задоволень залишається лише помста.
«Театральний роман» М.Булгакова дещо про інше. Автор називав цей незавершений твір «Записками покійника»: на його думку, митець, що залежить від волі редактора, видавця, режисера, може прощатися з власним твором і талантом – від нього мало що залишиться! І хоча роман написаний з гумором, з дуже глибоким знанням абсурду та безглуздя театрального закулісся, відчай головного героя, письменника Сергія Максудова зовсім не підробний – він веде його до самогубства.
Пропонуємо ще один твір на «театральну» тему – «Театр невидимих дітей» М. Щигельського. Це начебто роман для підлітків про їх ровесників, що живуть у дитячому будинку, пишуть і ставлять п’єсу, аби бути почутими світом, але їх мрія нездійсненна, бо дорослим їх проблеми не цікаві, вони опікуються власними. Насправді це твір про сліпоту, байдужість і нерозуміння, що прирікають людей на самотність. І навіть мистецтво виявляється безсилим!
